Прислів'я славних наших предків

Прислів’я про Україну вийшли з народу, який надзвичайно любив, шанував, оберігав свою Батьківщину. Вони дають приклад для наслідування сучасній молоді, адже за незалежність України боролися наші батьки, діди, прадіди. Складалися такі вислови впродовж багатьох століть, бо немає «мудріших, ніж народ учителів». 
    Мати, Батьківщина, воля, Україна – безперечно, найголовніші слова для кожного українця. Недаремно саме про них складено найбільше пісень, віршів, прислів`їв, приказок, казок тощо. Наші предки висловлювали таким чином свою любов і пошану до рідної сторони і нам передали у спадок цю життєву мудрість.

Людина без Вітчизни, як соловей без пісні.
На чужій стороні й весна не красна.
Без калини немає України.
Де рідний край, там і під ялиною рай.
Батьківщина — мати, умій за неї — постояти.
Будь не тільки сином свого батька - будь і сином свого народу.
Дим Вітчизни світліше чужого вогню.
Нема на світі другої України, немає другого Дніпра.
Краще на рідній землі кістьми полягти, ніж на чужій слави досягти.
За народ і волю віддамо життя і долю.Коли всім народом дмухнути, то ураган буде.
Легше вовком орати, ніж козаком проти козака воювати.
Ой піч, моя піч, якби я на тобі, а ти на коні – славний би тоді козак був би з мене.
Коли стелиться доріжка, козакові не до ліжка.
Козача потилиця панам-ляхам не хилиться.
То не козак, що не думає отаманом бути.
Січ – Мати, а Великий Луг – Батько.
Терпи козаче – отаманом будеш.
Кінь та ніч – козакові товариші.
То не козак, що боїться собак.
Козак мовчить – а все знає.
Де козак – там і Слава.
Ще не вмерла козацька Мати.
Ще козацька Мати жива.
Козацький Рід ще не перевівся.
Щирий козак ззаду не нападається.
Що буде, то буде, а козак панщини робити не буде.
Що там холод, коли козак молод.
Мотай на вус (запамятовуй розмову мовча).
Долі ні возом, ні конем не об'їдеш (мається на увазі смерть).
Козацькому роду нема переводу.
Як є хліб і вода – козаку не біда.
Поки Дніпро пливе, Україна не вмре.
Як кущ розів'ється, то й козак розживеться.
Наш Луг – Батько, а Січ – Мати – от де треба помирати.
Піду на низ, щоб ніхто голови не гриз.
Козак на пічі – ворог Січі.
Краще вмирати в полі, аніж в баб'ячому подолі.
Лучче смерть на полі, ніж життя в неволі.
У полі дві долі, чия сильніша.
Де є бої, там є герої.
Не лише силою боротися треба, а і вмінням.
Не хочеш козакувати, іди чумакувати.
Не хвались, ідучи в бій, а хвались, ідучи з бою.
Без отамана військо гине.
Дай Боже воювати і шабель не виймати.
Про єдиного козака війна буде.
Язик, як шабля, а шабля, як язик.
Миля козацька довга.
Місяць – козацьке Сонце.
Нащо в Бога день, як у козака Місяць.
На козака й рогожа пригожа.
На козаку не буде знаку – нехай дівка одбуває, як сама теє знає.
Не братайтеся з козаками пити.
Не все то козак, що списа знає.
Не журися козаче, нехай твій ворог плаче.
Не знає й той чорт козацьких жартів.
Не той сильний, що камінь верже, а той, що серце в собі держе.
Не козакувати Миколі, бо не буде у його коня ніколи.
Не на те козак п'є, що є, а на те, що буде.
Не пив води дунайської, не їв каші козацької.
Не той козак, що зборов, а той, що вивернувся.
Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти.
Тому козак і гладкий, що наївся, заснув і немає гадки.
Почув тепло козак, та й скинув кобеняк.
Прожилися козаки – ні хліба не табаки.
На Січі новим козакам Курінний отаман, виділяючи місце, казав:
Хати наші на цвинтарі, а вас прошу до куреня!
Моя хатина в сирій землі домовина!
Іди ж козак світ за очима, неси свою смерть за плечима, не бійся смерті, поки живеш – її нема, а як умреш – тебе чортма.
Як то кажуть з миру по нитці – сорочка буде.
Береженого Бог береже, а козака шабля.
Б'ють – роїсь, наваливсь – лавою вбийсь, лихо вкляч, а все одно оддяч.
Сам загибай, а братчика виручай.
Не гань мене чваром, бо станеш тваром.
Кожен господар своєї волі – добробуту, чи неволі і злиднів.
Терпи, хлопче, козаком будеш.
Три пани, два отамани, а один підданий.
Хіба ж душа моя з лопуцька і не бажа того, що й людська?
Хто любить піч, тому ворог Січ.
«Чим грішен?» - «Малим родився, п'яним умер, нічого не знаю...» - «Іди, душа, в рай!» (Про запорожця).
Чоловік без волі, як кінь на припоні.
Що нам холод, коли козак молод!
Якби хліб та одежа, то козак і вмер би лежа.
Кінь, шаблюка, вітер в полі і ніхто не здолає козацької волі!
Зроду-віку козак не був і не буде катом!
Гуртом i батька легше бити.
Козак терпеливий як віл.
Орел мух не ловить.
Хати наші на цвинтарі, а тут ми не надовго!
Дім наш то тісна домовина, але на цвинтарі тісніша буде!
Козак з біди не заплаче.
Козак з бідою, як риба з водою.
Козак не боїться ні тучі, ні грому.
Козак у дорозі, а надія в Бозі.
Козак без волі, як кінь на припоні.
Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.
На диявола є хрест, а на ворога меч!
Дай вам Боже побитись, а нам подивитись.
Хто по морю плавав, тому калюжа не страшна.
Кожне село не без курвиного сина.
Не літай, коли крил немає.
Як зберуться тучки в кучку – буде громовиця!
Не сиди довго в воді, бо в гузні верба виросте!
Проміняв жінку на тютюн та люльку.
Коли не сплю, то воші б’ю, а все не гуляю.
Зверху дурень, а насподі розумний!
Мудрий лях по шкоді: як коней покрали – стайню став замикать.
Або мед п’є, або кайдани тре!
Піду ще в пекло, хоч буде гірше, та інше.
А шо козакові треба: степу, хліба й неба.
Вольному – Воля, скаженому – круча, спасенному – рай.
Без люльки, як без жінки.
Козацька люлька - добра думка.
Люлька душу услаждає, а ріжок мозок прочищає.
Коли ти курець, май свою люльку й тютюнець.
Як татарин шаблею блисне, то москаль в штани дрисне.
Язик як шабля, а шабля як язик.
Навчив дурного Богу молитися.
Що в бою взято, то свято.
І Полтаву б дістали, якби були одностайно стали.
Правда, як сонце, всяку дорогу засвітить.
Хоч друкований, та не письменний.
Козаку не втекти від Січі.
На козаку не буде знаку.
Козак, душа правдива – сорочки не має.
Шануй коня вдома, то буде він тебе шанувати в дорозі.
У козака життя коротке, а слава вічна.
Чия відвага – того й перевага.
Голос, як сурмонька, а чортова думонька!
Баба козаку не указ!
Телят боїться, а воли краде.
Де військо козацьке - там і Січ.

Козацьке життя

Береженого бог береже, а козака шабля стереже.
Без отамана козак сирота.
Ви — пани, а ми — запорожці.
Гетьман знає, що в нас нічого немає.
Гляди, козаче, щоб татари сидячого не взяли.
Де козак, там і слава.
Дівка не без щастя, козак не без долі.
Життя собаче, зате слава козача.
Звання козацьке, а життя собацьке.
Кінь та ніч козакові товариші.
Кінь, шаблюка, вітер в полі і ніхто не здолає козацької волі!
Козак - душа не вередлива, в пеклі не мерзне, в ополонці не пріє.
Козак без коня, що воїн без пістоля.
Козак дружбу знає: в біді коня не покидає.
Козак журби не має, з біди не заплаче.
Козак з біди не заплаче.
Козак з бідою, як риба з водою.
Козак з конем і в ночі і днем.
Козак із пригорщі нап'ється, а з долоні пообіда.
Козак мовчить, а все знає.
Козак на печі – ворог Січі.
Козак не боїться ні тучі, ні грому.
Козак оженився, наче упився.
Козак сам не їсть, а коня накормить.
Козак терпеливий як віл.
Козак у дорозі, а надія в Бозі.
Козак хороший, та нема грошей.
Козак- як кішка, як не кинь- на ноги впаде.
Козак як птах- знявся та й полетів.
Козак, душа правдива – сорочки не має.
Козак, як голуб: куди не прилетить, там і пристане.
Козаки, як діти: хоч багато - поїдять, хоч трохи - наїдяться.
Козакові воєвода – велика невгода.
Козаку зібратись- тільки підпоясатись.
Козаку кінь за себе дорожче.
Козацька люлька - добра думка.
Козацькому роду нема переводу.
Козача потилиця панам-ляхам не хилиться.
Коли всім народом дмухнути, то ураган буде.
Коли козак у полі, то він на волі.
Коли навколо вороги - то не життя, честь бережи.
Коли стелиться доріжка, козакові не до ліжка.
Краще вмирати в полі, аніж в баб'ячому подолі.
Кров не вода, розливати шкода.
Кров не водиця, проливати не годиться.
Куди козакова доля не закине, - все буде козак.
Легше вовком орати, ніж козаком проти козака воювати.
Лучче смерть на полі, ніж життя в неволі.
Місяць - козаче сонце.
Моя хатина в сирій землі домовина!
На диявола є хрест, а на ворога меч!
На козаку й рогожа пригожа.
Не той козак, що за водою пливе, а той, що проти води!
Піду на Низ, щоб ніхто голови не гриз.
Степ та воля — козацька доля.
Терпи, козак, отаманом будеш.
То не козак, що отаманом не думає бути.
Хліб та вода — то козацька їда.
Хто любить піч, тому ворог Січ.
Щирий козак ззаду не нападає.
Що буде, те й буде, а козак панщини робить не буде.
Що там холод, коли козак молод!
Як кущ розів'ється, то й козак розживеться.

Немає коментарів:

Дописати коментар